людський

людський
лю́дська́, лю́дське́.
1) Прикм. до люди 1). || Належний людям. || Який є складовою частиною організму людини. || Який складається з людей. || Такий, як у людей (людини). || Власт., притаманний людині. || Якого зазнають люди. || Який є результатом діяльності, творчості людей; народний.
••

Лю́дська́ істо́та — людина.

Рід лю́дськи́й — людство.

2) Стос. до сторонніх, інших щодо суб'єкта осіб. || Який належить іншим особам. || Який обслуговує інших осіб. || Який поширюється серед інших осіб. || Якого чинять, завдають інші особи. || У якому відбивається ставлення інших осіб до суб'єкта. || Який ставиться певним чином до інших.
3) тільки лю́дський, -а, -е. Якого повинна мати людина, властивий справжній людині. || У якому відбивається доброта, уважність, чуйність; людяний, гуманний. || Який потрібен людині; нормальний, пристойний (про одяг, житло і т. ін.).
4) Стос. до осіб, що працюють у певній галузі виробництва, війську тощо.
5) іст. Стос. до людей (у 4 знач.). || Належний людям. || Признач. для челяді.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Игры ⚽ Поможем решить контрольную работу

Смотреть что такое "людський" в других словарях:

  • людський — I [л едз кией] м. (на) кому/ к ім, мн. к і (людяний) II [л у/дз кией] м. (на) кому/ к ім, мн. к і і [л удз ки/й] ко/му/ к і/м, мн. к і/ (властивий людині; пов язаний з людиною) …   Орфоепічний словник української мови

  • людський — 1 прикметник від: люди , людина людський 2 прикметник властивий справжній людині; достойний; людяний …   Орфографічний словник української мови

  • гамір — людський шум …   Лемківський Словничок

  • дражнити — дражню/, дра/жниш, недок., перех., розм. 1) Навмисне злити кого небудь, викликати гнів у когось; дратувати, дрочити. 2) ким, чим. Насміхатися з кого небудь, вигадуючи образливі прізвиська. 3) Викликати почуття невдоволення, досади, гніву, злості; …   Український тлумачний словник

  • дратувати — у/ю, у/єш, недок., перех. 1) Викликати почуття невдоволення, досади, гніву, злості; роздратовувати, злити. 2) Навмисне злити, виводити з терпіння кого небудь, викликати гнів у когось; дражнити, дрочити. || ким, чим. Висміювати когось, беручи до… …   Український тлумачний словник

  • емпірія — ї, ж. 1) Людський досвід, сприйняття зовнішнього світу за допомогою органів чуття. 2) Спостереження в природних умовах, на відміну від експерименту …   Український тлумачний словник

  • людство — а, с. Всі люди землі, рід людський, людське суспільство. || Люди, які зараз живуть на землі або є сучасниками певної особи чи якоїсь знаменної події. || з означ. Велика кількість людей, об єднаних певними позитивними ознаками …   Український тлумачний словник

  • менс — а, ме/нта, и, ж. Римська богиня, що уособлювала людський розум …   Український тлумачний словник

  • подичавіти — іє, іємо, ієте, док. 1) Те саме, що здичавіти (про всіх чи багатьох, усе чи багато чого небудь). 2) перен. Втратити людські якості, людський вигляд, стати схожим на звіра (про всіх чи багатьох) …   Український тлумачний словник

  • понести — су/, се/ш, док. 1) перех. Піти, несучи кого , що небудь. || Несучи, доставити кого , що небудь кудись або комусь; віднести. || у сполуч. зі сл. на собі. Здужати нести. || у сполуч. зі сл. постать, голова, тіло і т. ін., поет. Піти. || Забрати… …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»